У центрі Миколаєва є пам’ятники, історію яких можна пояснити однією датою та кількома прізвищами. З обеліском Героям війни 1812 року все значно складніше. За понад століття він встиг змінити оформлення, меморіальний зміст і навіть опинитися в сквері, який у різні роки називали по-різному. Тому сьогодні цей об’єкт цікавий не тільки як згадка про події XIX століття. Фактично перед нами пам’ятник, у якому одночасно читаються кілька періодів історії Миколаєва.
Початкова ідея монумента була пов’язана зі сторіччям війни 1812 року. Відкрили його у 1912 році. Для Миколаєва така тема не була випадковою: місто мало власний зв’язок із воєнними кампаніями того часу через моряків та військові формування, які брали в них участь. Згодом первісний задум пам’ятника змінили настільки суттєво, що протягом значної частини XX століття він був відомий містянам уже під іншою присвятою.
Де розташований пам’ятник Героям війни 1812 року
Обеліск знаходиться в Аркасівському сквері, в історичній частині Миколаєва. Орієнтуватися можна на район Аркасівської та Адміральської вулиць. Поруч розташована історична будівля колишньої Маріїнської жіночої гімназії, пізніше пов’язана з навчальним закладом імені Миколи Аркаса.
Саме оточення тут важливе не менше, ніж монумент. Пам’ятник не переносили сюди з віддаленого району міста – його історія від початку пов’язана зі сквером біля гімназії. Через це обеліск варто сприймати як частину старого міського ансамблю, а не як окрему скульптуру серед сучасної забудови.
| Що потрібно знати | Дані |
|---|---|
| Об’єкт | пам’ятник Героям війни 1812 року |
| Місто | Миколаїв |
| Місце | Аркасівський сквер |
| Рік появи | 1912 |
| Форма | кам’яний меморіальний обеліск |
| Автори первісного монумента | Л. Біоджолі, Г. Ріх, Є. Штукенберг |
| Важлива перебудова | 1928 рік |
Сьогодні назва Аркасівського скверу теж підказує частину історії цього місця. У XX столітті зелена зона була відома, зокрема, як Сиваський сквер. Історичну назву “Аркасівський” офіційно повернули у 2016 році.
Чому пам’ятник з’явився саме в Миколаєві
Якщо дивитися лише на назву, може виникнути питання: який стосунок війна 1812 року мала до південного Миколаєва? Відповідь прихована у військово-морській історії міста.
Миколаїв на той час уже був важливим центром флоту і кораблебудування. З моряків Миколаєва та Севастополя сформували 75-й корабельний екіпаж, представники якого брали участь у кампаніях 1812-1814 років. Моряки виконували не тільки безпосередньо бойові завдання. Їхні професійні навички були потрібні під час облаштування переправ та інших інженерних робіт. Після завершення закордонного походу екіпаж повернувся до Миколаєва.
Тож коли у 1912 році настав столітній ювілей початку війни, у міста була власна причина увічнити її учасників. Пам’ятник Героям війни 1812 року в Миколаєві став нагадуванням і про місцевих моряків, чиї біографії вийшли далеко за межі південного портового міста.
Яким був монумент у 1912 році
Сучасний вигляд обеліска не дає повного уявлення про первісну композицію. На початку XX століття вона була помітно декоративнішою.
Головною вертикаллю слугувала висока кам’яна стела. Її доповнювали бронзові деталі, завдяки яким пам’ятник виглядав не просто як суворий кам’яний знак. Серед елементів була алегорична жіноча постать із лавровим вінком – зрозумілий для тогочасної меморіальної пластики образ перемоги. На іншому боці композиції містився герб Миколаєва.
Над створенням первісного пам’ятника працювали Л. Біоджолі, Г. Ріх та архітектор Євген Штукенберг. Останнє прізвище особливо доречне саме тут. Штукенберг був автором проєкту Маріїнської жіночої гімназії, біля якої й з’явився обеліск. Отже, архітектор працював із простором, який уже добре знав.
Як один обеліск отримав дві різні історії
Найбільш незвичний етап почався вже після зміни влади. Замість того щоб демонтувати старий кам’яний обеліск повністю, його використали як основу для нового меморіального об’єкта.
У 1928 році пам’ятник переробили. Тепер його присвята стосувалася бійців Червоної армії та подій біля Сиваша 1920 року. Так монумент, споруджений до сторіччя однієї війни, почав розповідати вже про зовсім іншу історичну подію.
Зміни не обмежилися написами. Первісні бронзові декоративні частини не збереглися, тому зовнішність пам’ятника стала значно стриманішою. У радянські десятиліття об’єкт був відомий насамперед як пам’ятник “Героям Сиваша”, а відповідна назва закріпилася і за сквером.
Через це старі й нові фотографії одного місця легко прийняти за зображення різних монументів. Насправді кам’яна основа поєднує дві меморіальні традиції, між якими лежать революція, зміна державної ідеології та майже повне переосмислення початкового задуму.
Як змінювався пам’ятник
Історію об’єкта найзручніше простежити не лише за роками, а й за тим, що кожен період додавав або, навпаки, забирав із його образу.
| Період | Що відбувалося |
|---|---|
| 1912 рік | у сквері відкрили обеліск на честь героїв війни 1812 року |
| перші десятиліття після відкриття | монумент зберігав первісну меморіальну композицію з декоративними деталями |
| після встановлення радянської влади | старе символічне оформлення поступово втратило актуальність |
| 1928 рік | споруду переобладнали на пам’ятник, присвячений подіям біля Сиваша |
| радянський час | обеліск і навколишній сквер асоціювалися насамперед із “Героями Сиваша” |
| 2016 рік | скверу повернули назву Аркасівський |
| нині | історію споруди розглядають з урахуванням її початкової присвяти 1812 року та подальших перебудов |
Саме така біографія робить пам’ятник незвичайним. Його цінність полягає не тільки в тому, кому його присвятили спочатку, а й у тому, що сталося з ним пізніше.
Технічний опис пам’ятника
Основою композиції є витягнутий угору кам’яний обеліск. Він встановлений на масивнішій нижній частині, яка візуально врівноважує вузьку вертикаль споруди. Силует простий і добре читається навіть на тлі дерев Аркасівського скверу.
У монументі немає складної багатофігурної композиції. Головним художнім засобом виступає сама форма обеліска – одна з найдавніших і найпоширеніших форм меморіальної архітектури. Вертикальна конструкція створює відчуття урочистості, водночас займаючи порівняно невелику площу.
Проте сучасний технічний опис потрібно відділяти від реконструкції вигляду 1912 року. Нинішня споруда не зберегла повний набір початкових художніх деталей. Бронзові елементи, які колись робили композицію виразнішою, були втрачені. Тому називати сьогоднішній обеліск цілком незміненим оригіналом початку XX століття було б неточно.
Що особливого в пам’ятнику Героям війни 1812 року
У Миколаєві є значно помітніші за розмірами монументи, однак цей об’єкт цікавий своєю непростою долею. Кілька фактів особливо добре її показують:
- обеліск встановили у 1912 році, коли відзначалося сторіччя війни;
- місцева складова історії пов’язана, зокрема, з моряками 75-го корабельного екіпажу;
- початкова композиція мала бронзові деталі та відрізнялася від нинішнього вигляду;
- один з авторів – Євген Штукенберг – проєктував також розташовану поруч будівлю Маріїнської жіночої гімназії;
- у 1928 році старий обеліск не знесли, а використали для створення меморіалу вже з іншою присвятою;
- назва скверу також змінювалася разом із трактуванням самого пам’ятника, а у 2016 році зеленій зоні повернули назву Аркасівський.
Через такі зміни обеліск можна буквально “читати” шарами. Найстаріший пов’язаний із Миколаєвом початку XX століття, наступний – із радянською меморіальною політикою, а сучасний дозволяє знову побачити первісну історію споруди.
Що побачити поруч
Пам’ятник Героям війни 1812 року краще оглядати разом з Аркасівським сквером та навколишньою історичною забудовою. Особливо важливою є колишня Маріїнська жіноча гімназія. Її спорудили наприкінці XIX століття за проєктом Євгена Штукенберга, а згодом будівля стала пов’язана з навчальним закладом імені Миколи Аркаса.
Сучасний стан цього міського куточка має ще один трагічний історичний шар. У 2022 році будівля ліцею імені Миколи Аркаса зазнала значних руйнувань унаслідок російського ракетного удару. Через це територія сьогодні може виглядати інакше, ніж на туристичних фотографіях, зроблених до повномасштабного вторгнення.
Сам Аркасівський сквер має окрему цінність як зелена зона центральної частини Миколаєва. Тому сюди варто приходити не заради одного швидкого фото обеліска, а щоб подивитися, як у невеликому просторі сусідять архітектура, меморіальна спадщина та міська історія різних років.
Пам’ятник Героям війни 1812 року у Миколаєві навряд чи можна назвати монументом, який просто пережив час без змін. Навпаки, час змінював його безпосередньо. Зникали деталі, з’являлися інші написи й смисли, змінювалася назва скверу, а мешканці різних поколінь знали цю споруду під різними назвами. Саме тому старий обеліск цікавий сьогодні: він зберігає не одну застиглу історію, а сліди того, як саме Миколаїв переосмислював власне минуле протягом більш ніж ста років.
